Світова економічна криза: як вплине на вибори в Україні та ЄС | Дніро News

Світова економічна криза: як вплине на вибори в Україні та ЄС

Почалася світова криза 2020. Щоб передбачити, як себе поведуть європейці під час наступних виборів, можна звернутися до історії та проаналізувати поведінку виборців під час та після фінансової кризи 2008.

На вибір покупця у магазині впливають безліч факторів. Бренд, особисті уподобання, екологічність, країна походження. Та всі ці фактори відходять на другий план, коли покупець втрачає роботу і головним критерієм вибору стає ціна. Політичний вибір – це також складна суміш набору факторів. І коли світ огортає фінансова криза, виборці різних країн на це реагують, а пріоритети факторів змінюють свій порядок.

Країни ЄС можна поділити на три групи за критерієм реакції виборців на фінансову кризу 2008: популярність націоналістичних партій, бажання глибшої інтеграції з ЄС та відсутність реакції. Розповідаємо, хто до якої категорії відноситься та як криза впливає на вибір українців.

Вплив кризи

Глобалізація несе в собі взаємозалежність економік країн у всьому світі. Тому те, що почалося як іпотечна криза у 2007 в США переросло у глобальну фінансову кризу 2008, яка мала наслідки ще кілька років по тому. Українці її яскраво відчули, коли гривня зі стабільних 5 за долар обвалилася до 8.Європейці, чий ринок переплетений із ринком США, відчули кризу також, але по-різному.

Стабільні виборці: як криза не впливає на європейських виборців

Виборці кількох країн практично не відреагували на кризу. Це Люксембург, Данія, Великобританія, Німеччина, Мальта та Польща. Польща та Німеччина найефективніше мінімізували наслідки світової кризи у 2008. Інші згадані країни є економічно сильні держави (за ВВП на душу населення). Вони справилися менш ефективно та все ж зуміли стримати кризу краще ніж більшість країн ЄС. В згаданих країнах критерій економічної ситуації для виборців не відіграв ключової ролі. В жодній із країн не змінилися ні основні гравці політичної гонки, ні їх послідовність у рейтингу.

Незадоволені платники: як європейці проявляють євроскептицизм під час кризи

Європейський Союз – найбільш інтегрована міжнародна організація у світі. Деякі політологи наближають його до конфедерації. ЄС мають спільний бюджет, який наповнюють країни-члени. Проте, сума внеску різниться від країни до країни. Саме це і породжує прояви євроскептицизму в окремих країнах. Великі внески були основним аргументом для виходу Великобританії з ЄС.Виборці, які не розуміють переваг членства в ЄС, легко піддаються на схожі заклики, а партії, що заявляють про себе як націоналістичні, отримують значну підтримку на виборах.

Після фінансової кризи 2008 року у третині країн ЄС партії, що ідентифікують себе в першу чергу як націоналістичні, здобули значно вищу підтримку. Це Бельгія, Австрія, Фінляндія, Угорщина, Нідерланди, Ірландія, Швеція та Чехія.

На парламентських виборах в Австріїу 2008 значну підтримку отримали дві націоналістичні партії або як саме їх ще визначають ультраправі – Freiheitliche Partei Österreichs (Партія свободи Австрії) та BZÖ – Liste Jörg Haider. Разом за них проголосувала майже третина виборців. Представники партії проти мігрантів, особливо з країни Близького Сходу. Зокрема лідер Партії свободи Австрії Страш в основному наголошував на обмеженні релігії іслам в країні (заборону будівництва мінаретів), веденні антиміграційної політики та критиці Євросоюзу. У 2008 році підтримка ЄС серед австрійців була на рівні 28%, тому тактика націоналістичних партій успішно спрацювала на фоні економічної кризи.

Тридцять відсотків людей, які зображують націонал-соціалізм як щось невинне. Хто ходить лісами з неонацистськими товаришами в оточенні скінхедів. Які проводять агітацію проти іноземців, проти мусульман та виступають за розвиток контактів з радикальними групою Сербій, чий лідер Воїслав Шешель перебуває на лаві підсудних у трибуналі військових злочинів у Гаазі. Австрія знову очолює Європу,
– написав австрійський політолог Ганс Рашеру коментарі The Guardian одразу після виборів 2008.

Щасливі пільговики: як європейці вбачають в ЄС рятівник круг під час кризи

Недарма такі розвинені країни як Норвегія, Швейцарія чи Ліхтенштейн не прагнуть стати членами ЄС, а Чорногорія, Сербія та Україна навпаки хочуть. Перших ЄС би прийняв, а з другими зволікає.

В стабільні часи і високорозвинені країни мають користь від членства ЄС: легкість ведення торгівлі, ринки сусідніх країн, трудові ресурси менш розвинених сусідів та привабливість для інвесторів.

Алев нестабільні часи економічної кризи недоліки від членства в ЄС переважають. Більш розвинені члени не лише посилено відчувають кризу через глибоку інтеграцію, а ще й повинні витягувати слабших сусідів. Саме в такі моменти сильні країни ЄС та сама організація стає рятівним колом для країн з менш розвиненою економікою.

Під час фінансової кризи 2008 та певний час опісля в таких країнах як Словаччина, Латвія, Литва, Хорватія та Болгарія спостерігався сплеск єврооптимізму. І це при тому, що провладні політичні сили Болгарії зараз вважають проросійськими. Зокрема у Словаччині проєвропейські сили здобули на 11% більше, у Литві – на 7%, у Латвії – на 15%, а в Хорватії – на 20%. При цьому в Словаччині та Литві на перших виборах після кризи впав націоналізм, але вже через вибори такі партії відновили свої докризові рейтинги.

Як бачимо однією з економічно найслабших країн була й Польща, але як ми вже зазначали, вона разом із Німеччиною найкраще чинила опір кризі, а тому наслідки були мінімальними.

Як реагують українці на кризу?

Українські виборці ще доволі незрілі, тому в нас повсякчас відбувається ротація влади, а жоден президент, крім Кучми, не затримався на 2 терміни. Хоча звісно і без політичних феноменів, яким вдається попри політичні скандали залишитися в політиці, Україна не обійшлася.

Ідеальний кандидат для українця – соціал-демократ.До речі, саме такої ідеології визначає себе провладна партія “Слуга народу”. Найбажанішими обіцянками для українського електорату є “зниження комуналки”, “підвищення зарплат та пенсій”, “субсидії”, “соціальна допомога” та іншого роду “подачки” від держави. Хоча звісно гідна оплата праці чи пенсія – це не подачки держави, а право українців. Та зазвичай це подають у такому світлі. А всі ці речі і є так би мовити “фішкою” соціал-демократів.

У Данії, Фінляндії, Мальті, Португалії, Румунії, Словаччині, Іспанії та Швеціїна останніх виборах виграли соціал-демократи. В багатьох інших країни вони теж займають чільні місця. Серед принципів соціал-демократії можна побачити такі речі:

  • Скорочення розриву між багатими та бідними.
  • Підтримку незаможних верств населення.
  • Створення «держави загального добробуту».
  • Систему захисту економічних прав працівників, що серед іншого передбачає підвищення мінімальної зарплати.
  • Загальна безкоштовна освіта, рівний доступ до якого має все населення країни.
  • Державну систему загальної безкоштовної охорони здоров’я для всіх громадян країни.
  • Державну допомогу у формі пенсій та допомог по інвалідності та безробіття.
  • Державну допомогу для догляду за дітьми.
  • Секуляризація та відкрита прогресивна соціальна політика.

Саме гаслами, побудованими на перелічених принципах, часто підкуповують українських виборців умілі популісти.

У молодий для незалежної країни вік України пережила багато криз. Спочатку девальвація гривні втричі в 1998, потім світова фінансова криза 2008, яка мала тривалі наслідки для України та врешті криза, яка почалася у 2014, від якої Україна і досі оговтується. Так ще й криза 2020, спричинена поширенням COVID-19.

Українці, як і мешканці слабших країн ЄС, вбачають в ЄС рятівне коло. Прозахідні кандидати мають підтримку. Українці ніколи не задоволені владою та весь час її змінюють. Навіть підтримка чинного президента, за якого віддали рекордну кількість голосів, за менш ніж рік впала майже вдвічі. Постійна ротація влади також властива виборцям, які відчувають економічний тиск. Тому тут радше виникає питання не “Як українці голосують під час кризи?”, бо ми це і так бачимо. Цікавіше те,як українці проголосують в економічно сприятливі часи.

Як ми це все рахували?

Ми проаналізували результати виборів за останні 20 років в усіх країнах-членах ЄС, в тому числі і Великобританії, яка цього року вийшла з організації. З цим все просто. Складніше було визначити ідеологію партії та її ставлення до ЄС. Щоб уникнути суб’єктивності та критики з боку політологів, ми брали до уваги те, як партія сама себе визначає, а також що сама говорить про ЄС.

В Україні мало говорять про ідеології, бо в нас партії в першу чергу лідерського типу. У Європі ж ідеологіям приділяють більше уваги, хоч не завжди і не всюди. Основні гравці у виборчій гонці завжди визначали свою ідеологію. Складніше було з євроскепсисом чи єврооптимізмом, оскільки навіть провідні партії не завжди відносили себе до тих, чи інших. В такому разі ми вважали їх нейтральними.

Наше дослідження не стверджує, що всі європейські країни чітко поділяються на три групи і так реагують на кризу. Очевидно, що в кожної країни свої особливості, які склалися історично і, щоб стверджувати напевне, потрібно проводити значно глибше дослідження. Але результати, які ми описали, показують певну тенденцію, з допомогою якої можна створювати умовну проєкцію на вибори під час кризи, яка вже огорнула світ.







Від Giraff



Від Mediametrics

Мы в соц. сетях

WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com